побрататися

ПОБРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Поклястися одне одному у взаємній дружбі, назватися братами.

— Як не одрізняй себе од миру, а все чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого. От і побратаються да й живуть довіку вкупі, як риба з водою (П. Куліш, Вибр., 1969, 90);

— Спасибі тобі, козаче, дай руку, побратаємось! — чоловік простягнув руку.. — Вибачай чоловіче, — одрізав січовик, — хоч мені тебе й жаль, а.. Каїнові руки не подам і побратимом не буду (Стор., І, 1957, 338);

// Близько зійтися, виявити до кого-небудь братні почуття.

Ченці запрошували Копронідоса до себе на чай та на закуску і побратались з ним (Н.-Лев., III, 1956, 380);

Тепер вони взагалі один без одного не могли й кроку ступити, так здружились та побратались (Збан., Сеспель, 1961, 133);

*Образно. Туга знов побраталась зі мною: Бо надії дурні позгасали… (Граб., І, 1959, 497).

2. Припинити воєнні дії і обмінятися знаками дружби (про солдатів ворожих армій).

[Михайлюк:] Я пробував брататись, розумієш? Не дають. [Щорс:] Добре, я з ними сам побратаюсь… Гавриченко! [Гавриченко:] Єсть! [Щорс:] На село Лишичі. Приготувати населення до виступу нашого полку і братання з німецькими солдатами (Довж., І, 1958, 148).