побрати
ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех.
1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь.
Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб., І, 1959, 299);
Ми побрали цепи і взялися молотити (Смолич, І, 1947, 161).
2. Вибрати, вирвати все або багато чого-небудь (коноплі, льон і т. ін.).
Я свої конопельки сама поберу (Сл. Гр.).
3. Здобути, дістати все або багато чого-небудь.
Маркові аж руки свербіли скорше доскочити до хутора підстарости Чаплинського і побрати його всенький з начинням і з животами Хмельницькому (Панч, Гомон. Україна, 1954, 349).
4. Одержати, стягти з кого-небудь (податки, платню за роботу, за спроданий товар і т. ін.).
Побрали гроші, як за перець (Номис, 1864, № 10593);
— Тривайте [гуси], прийдуть празники. — І ваша славонька минеться: Хазяйка побере за вас коповики (Гл., Вибр., 1957, 129);
[Пастух:] Вона [гора] ж таки будована, не справжня, і будівничі величезні гроші побрали на будівлю (Л. Укр., II, 1951, 201).
5. Позичити у кого-небудь щось (про всіх або багатьох).
Багато з тих [хлопів], що побрали у нього [Гершка] гроші, ніччю [вночі] повтікали з села на Поділля (Фр., III, 1950, 44).
6. Забрати собі, до себе, з собою все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
А як поховали її [матір], то деякі богобоязні люди і побрали сиріт замість дітей (Морд., І, 1958, 42);
// Набравши в щось, забрати з собою (все або багато чого-небудь).
Другого барана зварили [опришки] й м’ясо побрали в бордюки [бурдюки] й тайстри (Хотк., Довбуш, 1965, 354).
7. Арештувати, затримати всіх або багатьох.
Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір, обступили кругом хату. Ні одної душі не випустили: всіх побрали, пов’язали (Мирний, І, 1949, 412);
— Ох, тяжке наше горе! — простогнав присяжний. — От і тепер побрали наших, узяли й мойого брата (Фр., II, 1950, 155).
8. Відняти, забрати силою все або багато чого-небудь.
— Оце… до чого дожились!.. — бідкаються панки.. — Там — воля… крестян [кріпаків] одняли, землі побрали… (Мирний, II, 1954, 263).
♦ Побра́ти рушники́ за кого, у кого і без додатка, заст. — посвататися.
— Слова тобі не скажу, поки не побереш за мене рушників по закону (Кв.-Осн., II, 1956, 440);
— А Яковенко вже рушники побрав у Ганни; на тому тижню весілля (Вовчок, І, 1955, 196);
Побрав рушники [парубок], оглашення тричі робили в церкві, а перед самим вінчанням повернув рушники (Бурл., О. Вересай, 1959, 29);
Чорт побери́! — уживається для висловлення обурення, досади, захоплення і т. ін.
Чи догадаються тільки насмажити на вечерю молодих печеричок.. Треба було сказати Мотрі… Чорт побери! (Коцюб., II, 1955, 395);
Чорт би (враг би, чорти́ б) тебе́ (його́, вас і т. ін.) побра́в (побра́ли); Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) чорт (враг і т. ін.) побра́в — уживається як недобре побажання стосовно до кого-, чого-небудь при обуренні, досаді і т. ін., а також як лайка.
— Голова тріщить від твого коньяку, чорти б його побрали! (Голов., Тополя.., 1965, 226);
— Чорти б їх побрали, — невідомо кого лаяв Коляда, — а тепер мені лупай очима (Зар., На.. світі, 1967, 134);
Коло коней стояв якийсь незнайомий чоловік. — Щоб вас чорт побрав! щоб ви вилопались! — лаяв він [братчиків] (Мирний, І, 1949, 329);
— Та цитьте, чортові сороки! — Юпитер грізно закричав: — Обом вам обіб’ю я щоки, Щоб вас, бублейниць, враг побрав! (Котл., І, 1952, 249).
Значення в інших словниках
- побрати — побра́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- побрати — Побра́ти, побира́ти. 1. Отримати, одержати, дістати. При поіменнім голосованю відкинено просьбу “Нар[одного] Дому” більшостию 2 голосів, себто запроданців, котрі ділять ся грішми краєвими з поту і крови народу, а для дітий того народу... Українська літературна мова на Буковині
- побрати — -беру, -береш, док., перех. 1》 Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе чи багато чого-небудь. 2》 Вибрати, вирвати все чи багато чого-небудь (коноплі, льон і т. ін.). 3》 Здобути, дістати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побрати — ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., кого, що. 1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (П. Словник української мови у 20 томах
- побрати — бода́й (щоб) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Щоб їх (запорожців) лихий злизав із їх юродством!— каже Шрам.— Їм усе смішки!... Фразеологічний словник української мови
- побрати — Побрати, -беру́, -ре́ш гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. ЗОЮР. I. 287. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Рудч. Ск. І. 186. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки. Драг. 340. Словник української мови Грінченка