побрати

Побра́ти, побира́ти.

1. Отримати, одержати, дістати. При поіменнім голосованю відкинено просьбу “Нар[одного] Дому” більшостию 2 голосів, себто запроданців, котрі ділять ся грішми краєвими з поту і крови народу, а для дітий того народу, що голодні і босі вчать ся по школах черновецких, жалують і половини з того, що кождий з них пусто-дурно щороку побирає з фондів краєвих (Б., 1895, 5, 4); П. посол др. Цуркан сказав, що я побирав з руского тов[ариства] “Народний Дім” рублі (Б., 1895, 12, 3); Надіємо ся, що Русини побирати муть видане руске, котрого поліпшеня в язиковім і правописнім взгляді від ц. к. правительства сим жадаємо (Б., 1895, 12, 4); Спілка кредитова закладе ся на то, щоби уділяти своїм членам дешевого гроша, а не на то, щоби побирати за гроші можливо найвисші проценти (Товариш, 1908, 201); Кожда місцевість побирає свій дощ завше з певної околиці неба (звичайно з північного сходу) (Товариш, 1908, 268);

● Побирати купелі — приймати лікувальні ванни. В краснім купелевім забудованю мож побирати купелі після наймодернійших системів (Б., 1900, рекл.);

● Побирати оплату торгову — отримувати комісійні. Кожда громада, в котрій відбувають ся торги, має право побирати оплату торгову від кождого, хто в день торговий на торзі громадскім продає свій товар (См.-Стоцький, Громада, 14).

2. Діставати освіту.

● Побирати науку (науки) - навчатися, вчитися. Народна школа подає основи загальної осьвіти; вона підготовляє учеників до дальшої науки, але й подає заокруглене загальне образованє і таким дітям, що не мають спромоги користати з дальшої науки, таким, що по скінченю народної школи не побирають уже ніде дальшої науки (Канюк, 1911, 104); Дідо Яків жив у Бучачи, завідуючи часть лісу славного монастиря Василіянів, за що було дозволено моєму батькові побирати науку в славній на той час школі отців-монахів Василіянів (Коб., Автобіографія, 11); Побираючи науку в народній (початковій) школі, я вчилася 3-4 місяці ще й окремо по-україньски в одної вчительки українки на ім'я — Процюкевич (Коб., Автобіографія, 17)

// пол. pobierać — 1) брати, одержувати, 2) стягувати (мито тощо), pobierać naukę — вчитися.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрати — побра́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побрати — -беру, -береш, док., перех. 1》 Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе чи багато чого-небудь. 2》 Вибрати, вирвати все чи багато чого-небудь (коноплі, льон і т. ін.). 3》 Здобути, дістати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побрати — ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., кого, що. 1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (П. Словник української мови у 20 томах
  4. побрати — бода́й (щоб) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Щоб їх (запорожців) лихий злизав із їх юродством!— каже Шрам.— Їм усе смішки!... Фразеологічний словник української мови
  5. побрати — ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех. 1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь. Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (Граб. Словник української мови в 11 томах
  6. побрати — Побрати, -беру́, -ре́ш гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. ЗОЮР. I. 287. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Рудч. Ск. І. 186. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки. Драг. 340. Словник української мови Грінченка