побрати

ПОБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., кого, що.

1. Узяти, схопити руками або яким-небудь знаряддям усе або багато чого-небудь.

Пахне сіном серед луки, Розлягаються пісні: Грабельки побрали в руки Молодиці голосні (П. Грабовський);

Ми побрали цепи і взялися молотити (Ю. Смолич).

2. Вибрати, вирвати все або багато чого-небудь (коноплі, льон і т. ін.).

Я свої конопельки сама поберу (Сл. Б. Грінченка).

3. Здобути, дістати все або багато чого-небудь.

Маркові аж руки свербіли скорше доскочити до хутора підстарости Чаплинського і побрати його всенький з начинням і з животами Хмельницькому (П. Панч).

4. Одержати, стягти з кого-небудь (податки, платню за роботу, за спроданий товар і т. ін.).

Побрали гроші, як за перець (Номис);

– Тривайте [гуси], прийдуть празники. – І ваша славонька минеться: Хазяйка побере за вас коповики (Л. Глібов);

[Пастух:] Вона [гора] ж таки будована, не справжня, і будівничі величезні гроші побрали на будівлю (Леся Українка).

5. Позичити у кого-небудь щось (про всіх або багатьох).

Багато з тих [хлопів], що побрали у нього [Гершка] гроші, ніччю [вночі] повтікали з села на Поділля (І. Франко).

6. Забрати собі, до себе, з собою все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.

А як поховали її [матір], то деякі богобоязні люди і побрали сиріт замість дітей (Д. Мордовець);

// Набравши в щось, забрати з собою (все або багато чого-небудь).

Другого барана зварили [опришки] й м'ясо побрали в бордюки [бурдюки] й тайстри (Г. Хоткевич).

7. Арештувати, затримати всіх або багатьох.

Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір, обступили кругом хату. Ні одної душі не випустили: всіх побрали, пов'язали (Панас Мирний);

– Ох, тяжке наше горе! – простогнав присяжний. – От і тепер побрали наших, узяли й мойого брата (І. Франко).

8. Відняти, забрати силою все або багато чого-небудь.

– Оце... до чого дожились! .. – бідкаються панки .. – Там – воля... крестян [кріпаків] одняли, землі побрали... (Панас Мирний).

◇ Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) див. лихи́й¹;

Бра́ти / взя́ти (побра́ти) рушники́ див. бра́ти;

Кат його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́му] бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в) [би] див. кат;

(1) Побра́ти рушники́ за кого, у кого і без дод., заст. – посвататися.

– Слова тобі не скажу, поки не побереш за мене рушників по закону (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А Яковенко вже рушники побрав у Ганни; на тому тижню весілля (Марко Вовчок);

Побрав рушники [парубок], оглашення тричі робили в церкві, а перед самим вінчанням повернув рушники (Ф. Бурлака);

(2) Чорт би побра́в твою́ ма́тір (д) див. чорт.