1. Словник української мови в 11 томах

поважність

ПОВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. пова́жний 1-7.

О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (Н.-Лев., III, 1956, 168);

За час перебування в партизанському загоні він виріс, змужнів, думки його набрали якоїсь стрункості й поважності (Чаб., Балкан. весна, 1960, 121);

Василинка і робить все без метушні, і мову веде неквапливо, і обідає без поспіху, вона мовби якось і Лінину нервовість вгамовує своєю поважністю (Гончар, Тронка, 1963, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поважність — пова́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. поважність — [поважн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. поважність — -ності, ж. Властивість за знач. поважний 1-7). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поважність — Пова́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. поважність — ПОВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. пова́жний 1–7. О. Харитін почував свою поважність, хильнувши всмак, і гордовито позирав на проїжджих (І. Словник української мови у 20 томах
  6. поважність — Поважність, -ности ж. Важность, важный, серіозный видъ, достоинство. Словник української мови Грінченка