повечоріти
ПОВЕЧОРІ́ТИ, і́є, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір).
Ой, коли б той вечір Та й повечоріло, То б моє серденько та й повеселіло (Укр.. лір. пісні, 1958, 323);
Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Вовчок, VI, 1956, 305);
Зовсім повечоріло. Ескадрилья літак за літаком знялася з моря, взявши курс на захід (Ле, Клен. лист, 1960, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повечоріти — повечорі́ти дієслово доконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
- повечоріти — [повеичоур’ітие] -р'ійеи Орфоепічний словник української мови
- повечоріти — -іє, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повечоріти — Повечорі́ти, -рі́є, -рі́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повечоріти — ПОВЕЧОРІ́ТИ, і́є, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір). Ой, коли б той вечір Та й повечоріло, То б моє серденько та й повеселіло (з народної пісні); Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Марко Вовчок); Зовсім повечоріло. Словник української мови у 20 томах
- повечоріти — Повечоріти, -ріє гл. безл. Повечерѣть, наступить вечеру. Коли б мені да, Господи, повечоріло, до б на моєму серденьку поздоровіло. Чуб. III. 169. Словник української мови Грінченка