повечір’я

ПОВЕЧІ́Р’Я, я, с., рідко. Те саме, що ве́чір 1.

Солов’ї.. тьохкали всюди, і від їхнього співу дзвеніло повечір’я (Панч, Гомон. Україна, 1954, 139);

Над полями спускаються вечірні сутінки. Пізнім повечір’ям чути, як лускається перезрілий колос, журно сиплеться зерно на землю (Рад. Укр., 21.VII 1961, 2).