1. Словник української мови в 11 томах

повигадувати

ПОВИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вигадати багато чого-небудь.

Повигадував [Яць] різні способи для остороги, щоби котре з дітей не впало до ями (Фр., II, 1950, 227);

Якийсь піп чи ігумен, що складав «житіє», повигадував для Серафими найпекельніші муки (Донч., III, 1956, 32);

// Створити або винайти багато чого-небудь нового, такого, чого раніше не було.

— А яких чортів повигадував капосний маляр (Н.-Лев., III, 1956, 32);

— Усякі прилади повигадували [люди], аби нагодувати, натішити тіло (Дн. Чайка, Тв., 1960, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повигадувати — повига́дувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повигадувати — -ую, -уєш, док., перех. Вигадати багато чого-небудь. || Створити або винайти багато чого-небудь нового, такого, чого раніше не було. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повигадувати — ПОВИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., що. Вигадати багато чого-небудь. Повигадував [Яць] різні способи для остороги, щоби котре з дітей не впало до ями (І. Франко); Якийсь піп чи ігумен, що складав “житіє”, повигадував для Серафими найпекельніші муки (О. Словник української мови у 20 томах
  4. повигадувати — Повигадувати, -дую, -єш гл. Выдумать; изобрѣсть (многое). Чимало чого повигадували розумні та учені люде. Ком. II. 9. Словник української мови Грінченка