повигадувати
ПОВИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., що.
Вигадати багато чого-небудь.
Повигадував [Яць] різні способи для остороги, щоби котре з дітей не впало до ями (І. Франко);
Якийсь піп чи ігумен, що складав “житіє”, повигадував для Серафими найпекельніші муки (О. Донченко);
Це не вкладалося в його уявленні про те кохання, що він читав у Пушкіна й Тургенєва. То все фантазії, отих Тетян і Єлен повигадували письменники, а в житті це далеко простіше (Б. Антоненко-Давидович);
// Створити або винайти багато чого-небудь нового, такого, чого раніше не було.
– А яких чортів повигадував капосний маляр (І. Нечуй-Левицький);
– Усякі прилади повигадували [люди], аби нагодувати, натішити тіло (Дніпрова Чайка);
Повигадують [люди] собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх мулять, а вони їм кишені продирають (І. Карпенко-Карий);
Господи! І хто ті назви повигадував! (І. Багряний).
Значення в інших словниках
- повигадувати — повига́дувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повигадувати — -ую, -уєш, док., перех. Вигадати багато чого-небудь. || Створити або винайти багато чого-небудь нового, такого, чого раніше не було. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повигадувати — ПОВИГА́ДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Вигадати багато чого-небудь. Повигадував [Яць] різні способи для остороги, щоби котре з дітей не впало до ями (Фр. Словник української мови в 11 томах
- повигадувати — Повигадувати, -дую, -єш гл. Выдумать; изобрѣсть (многое). Чимало чого повигадували розумні та учені люде. Ком. II. 9. Словник української мови Грінченка