1. Словник української мови в 11 томах

повикручуваний

ПОВИКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повикру́чувати;

// У знач. прикм.

Вони розвішували її повикручуваний одяг на гіллях верби (Ле, Наливайко, 1957. 399);

Якби так кожна присяга, що її парубок дає дівчині, мала мститись, то всі чоловіки ходили б з повикручуваними ногами й руками (Вільде, Сестри.., 1958, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повикручуваний — повикру́чуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. повикручуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повикручувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повикручуваний — ПОВИКРУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повикру́чувати; // у знач. прикм. Вони розвішували її повикручуваний одяг на гіллях верби (Іван Ле); Якби так кожна присяга, що її парубок дає дівчині, мала мститись, то всі чоловіки ходили б з повикручуваними ногами й руками (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах