1. Словник української мови в 11 томах

повимотувати

ПОВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Вимотати все або багато чого-небудь.

Повимотувати всі нитки; Товсті.. троси.. звисали безпомічно і зів’яло, а складалося враження, немов якась сатанинська сила хотіла повимотувати з велетня його залізні жили (Гур., Наша молодість, 1949, 208).

2. перен. Знесилити, виснажити всіх або багатьох.

Робота повимотувала людей.

◊ Повимо́тувати жи́ли (кишки́ і т. ін.) — виснажити, знесилити.

— Я багато горя зазнав від бояр наших, повимотували усі жили, а тут ще й угорські бояри лізуть (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повимотувати — повимо́тувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повимотувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Вимотати все чи багато чого-небудь. 2》 перен. Знесилити, виснажити всіх чи багатьох. Повимотувати жили. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повимотувати — ПОВИМО́ТУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Вимотати все або багато чого-небудь. Повимотувати всі нитки; Товсті .. троси .. звисали безпомічно і зів'яло, а складалося враження, немов якась сатанинська сила хотіла повимотувати з велетня його залізні жили (О. Словник української мови у 20 томах
  4. повимотувати — вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. Фразеологічний словник української мови
  5. повимотувати — Повимо́тувати, -тую, -єш гл. Вымотать (во множ). Словник української мови Грінченка