1. Словник української мови в 11 томах

повитиця

ПОВИТИ́ЦЯ, і, ж., бот. (Cuscuta L). Витка, без коренів, паразитична однорічна трав’яниста рослина.

Обвиваючи своїм стеблом льон, повитиця присмоктується до нього і живиться коштом рослини-живителя (Захист рослин.., 1952, 364);

Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Коцюб., І, 1955, 17);

Є такий бур’янець — повитиця. Її роками треба виводити! Заплететься поміж стеблами пшениці, хоч пали все (Жур., Вел. розмова, 1955, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повитиця — повити́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повитиця — -і, ж., бот. Витка, без коренів, паразитична однорічна трав'яниста рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повитиця — ПОВИТИ́ЦЯ, і, ж., бот. Витка, без коренів, паразитична однорічна трав'яниста рослина. Обвиваючи своїм стеблом льон, повитиця присмоктується до нього і живиться коштом рослини-живителя (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. повитиця — Поширена на всій земній кулі безлиста рослина-паразит родини повитицевих (не містить хлоропластів); в Україні 14 видів; окремі види паразитують на різних рослинах, напр. Універсальний словник-енциклопедія
  5. повитиця — Повитиця, -ці ж. раст.: а) = повійка. Вх. Уг. 260. ХС. IV. 54. б) Cuscutae. Лв. 98. Словник української мови Грінченка