повмирати
ПОВМИРА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Умерти (про всіх або багатьох).
Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись (Шевч., II, 1963, 229);
Вустимко уявляє, як жаби вчепляться в огидні обличчя ворогів, і як ті почнуть сохнути, сохнути і повмирають… (Багмут, Опов., 1959, 14);
*Образно. Як попаде було [Хведір] на вечорниці, то з реготу усі повмирають, прямо кишки порвуть (Хотк., І, 1966, 75);
*У порівн. І ні на одній вулиці не зострінеш [зустрінеш] ні одного чоловіка, неначе.. усі люди у усім містечкові повмирали (Кв.-Осн., II, 1956, 173).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повмирати — повмира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повмирати — див. вмирати Словник синонімів Вусика
- повмирати — -аємо, -аєте, док. Умерти (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повмирати — Повмира́ти, -ра́ємо, звич. мн. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повмирати — ПОВМИРА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Умерти (про всіх або багатьох). Старі зарані повмирали, А ми малими розійшлись (Т. Шевченко); – Разом з батьками забрали і вивезли в Архангельськ, – оповідає жінка, – було багато таких, як... Словник української мови у 20 томах