1. Словник української мови в 11 томах

повноважний

ПОВНОВА́ЖНИЙ, а, е. Який має певні повноваження.

— Негайно пишіть Сагайдачному та Бородавці і посилайте до них повноважного посла з платнею і подарунками, — карбує Замойський (Тулуб, Людолови, II, 1957, 475);

Повноважна комісія.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повноважний — повнова́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. повноважний — -а, -е. Який має певні повноваження. Повноважна комісія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повноважний — ПОВНОВА́ЖНИЙ, а, е. Який має певні повноваження. – Негайно пишіть Сагайдачному та Бородавці і посилайте до них повноважного посла з платнею і подарунками, – карбує Замойський (З. Тулуб); Повноважна комісія. Словник української мови у 20 томах
  4. повноважний — ПОВНОВА́ЖНИЙ (який має певні повноваження, права), ДІ́ЙСНИЙ, ПРАВОМО́ЧНИЙ юр. Повноважний представник; Повноважний член; Прийшло повідомлення, що його обрано дійсним членом Російського Географічного Товариства (З. Тулуб); Збори цілком правомочні (В. Логвиненко). Словник синонімів української мови