повносити
ПОВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Унести все або багато чого-небудь.
Внесла йому й сорочку новеньку з цяцьками, і штани новенькі внесла,.. і чумарку синю, і пояс червоний — усе повносила (Тесл., З книги життя, 1949, 22);
Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (Головко, II, 1957, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повносити — повно́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повносити — [поўносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
- повносити — -ошу, -осиш, док., перех. Унести все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повносити — ПОВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що. Унести все або багато чого-небудь. Внесла йому й сорочку новеньку з цяцьками, і штани новенькі внесла, .. і чумарку синю, і пояс червоний – усе повносила (А. Тесленко); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
- повносити — Повносити, -шу, -сиш гл. Внести (во множествѣ). Познімай та повнось сорочки в хату, — вже посохли. Харьк. Словник української мови Грінченка