повносити

ПОВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., перех. Унести все або багато чого-небудь.

Внесла йому й сорочку новеньку з цяцьками, і штани новенькі внесла,.. і чумарку синю, і пояс червоний — усе повносила (Тесл., З книги життя, 1949, 22);

Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (Головко, II, 1957, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повносити — повно́сити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повносити — [поўносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи Орфоепічний словник української мови
  3. повносити — -ошу, -осиш, док., перех. Унести все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повносити — ПОВНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, док., що. Унести все або багато чого-небудь. Внесла йому й сорочку новеньку з цяцьками, і штани новенькі внесла, .. і чумарку синю, і пояс червоний – усе повносила (А. Тесленко); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
  5. повносити — Повносити, -шу, -сиш гл. Внести (во множествѣ). Познімай та повнось сорочки в хату, — вже посохли. Харьк. Словник української мови Грінченка