повнота
ПОВНОТА́, и́, ж.
1. Властивість за знач. по́вний.
Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої [розквітлої] в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189);
— Ти повнися повнотою, — творчою, презолотою, що могла б і жить, і жить (Тич., II, 1957, 8);
А я лишився з своїми думками, з своїм нерозгаданим питанням: як це так, що порожнеча зживається з повнотою, глупота з розумом? (Ткач, Жди.., 1959, 66).
2. Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь.
Пишу це не ради самовихваляння, а, як побачить читач, для повноти.. характеристики Якова Дем’яновича Качури (Ле, В снопі.., 1960, 360);
Повнота асортименту — один з найважливіших показників культури торгівлі (Рад. Укр., 14. І 1965, 1);
// Насиченість, змістовність.
А може, в цьому і є воно, щастя? В напрузі, в повноті життя? (Гончар, Тронка, 1963, 153);
Духовна повнота особистості.
[Вся (уся́)] повнота́ вла́ди (рідко вла́сті) — вся влада.
В СРСР Радам депутатів трудящих належить уся повнота влади в центрі і на місцях (Ком. Укр., 12, 1966, 5);
Але занадто вже багато терпів опришок там, коло вогню, занадто багато понижався [принижувався], щоби не нагородити себе тут повнотою власті (Хотк., II, 1966, 229);
У всій [свої́й (його́)] повноті́; З найбі́льшою (усіє́ю і т. ін.) повното́ю — повністю, цілком.
Радянське мистецтво відтворює життя в усій повноті, в боротьбі і подоланні труднощів (Літ. Укр., 12.І 1965, 1);
Ідеал радянської людини — це .. реально існуюча людина, в якій з найбільшою повнотою виражено суть радянського патріота (Вітч., 8, 1958, 124).
3. Вищий ступінь чого-небудь.
Від повноти щастя Надія Миколаївна вся світилася радістю (Панч, Ерік.., 1950, 93).
Від повноти́ почутті́в (почува́нь, пережива́нь і т. ін.) — від надміру почуттів, почувань, переживань тощо.
П’яні прапорщики та корнети.. від повноти почувань пострілювали з пістолетів у електричні лампочки (Смолич, Мир.., 1958, 71).
4. Огрядність.
Піп гречно, наскільки дозволила його повнота, вклонився Вараві, подякував за честь (Стельмах, І, 1962, 335).
Значення в інших словниках
- повнота — повнота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- повнота — (змісту) повність, вичерпність; (життя) змістовність, насиченість; (щастя) надмір; (тіла) СОВ. огрядність; повня, повнява. Словник синонімів Караванського
- повнота — див. багато Словник синонімів Вусика
- повнота — -и, ж. 1》 Властивість за знач. повний. 2》 Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь. || Насиченість, змістовність. Духовна повнота особистості. 3》 Вищий ступінь чого-небудь. Від повноти почуттів. 4》 Огрядність. 5》 Вимірювання за об'ємом, поперечний розмір одягу або взуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повнота — Повнеча, повня, повнява Словник чужослів Павло Штепа
- повнота — ПОВНОТА́, и́, ж. 1. Властивість за знач. по́вний. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої [розквітлої] в усій повноті півонії (І. Франко); – Ти повнися повнотою, – творчою, презолотою, що могла б і жить, і жить (П. Словник української мови у 20 томах
- повнота — див. повнота у логіці Філософський енциклопедичний словник
- повнота — НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше. Словник синонімів української мови
- повнота — Повно́та, -ти ж. Полнота. Жадає, щоб швидче явилась у повноті краса миру. Кв. Словник української мови Грінченка