1. Словник синонімів української мови

повнота

НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше. Вона зиркала на всіх своїми чималими веселими та ясними карими очима, неначе на всіх бризкала з очей надміром свого щастя-долі (І. Нечуй-Левицький); Надмір сил у кожнім русі, Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський); — Та-ак! — не витримав напруження хтось у перших рядах крісел і ніби видихнув зайвину широкого захоплення (І. Ле); Від повноти почуттів Котовський ляснув Ласточкіна по плечу (Ю. Смолич); ..В погляді його була повінь гніву (О. Довженко); Повноводдя почуттів; Личко од натовпу почуттів та від сліз горіло (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повнота — повнота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повнота — (змісту) повність, вичерпність; (життя) змістовність, насиченість; (щастя) надмір; (тіла) СОВ. огрядність; повня, повнява. Словник синонімів Караванського
  3. повнота — див. багато Словник синонімів Вусика
  4. повнота — -и, ж. 1》 Властивість за знач. повний. 2》 Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь. || Насиченість, змістовність. Духовна повнота особистості. 3》 Вищий ступінь чого-небудь. Від повноти почуттів. 4》 Огрядність. 5》 Вимірювання за об'ємом, поперечний розмір одягу або взуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повнота — Повнеча, повня, повнява Словник чужослів Павло Штепа
  6. повнота — ПОВНОТА́, и́, ж. 1. Властивість за знач. по́вний. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої [розквітлої] в усій повноті півонії (І. Франко); – Ти повнися повнотою, – творчою, презолотою, що могла б і жить, і жить (П. Словник української мови у 20 томах
  7. повнота — див. повнота у логіці Філософський енциклопедичний словник
  8. повнота — ПОВНОТА́, и́, ж. 1. Властивість за знач. по́вний. Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої [розквітлої] в усій повноті півонії (Фр., VI, 1951, 189); — Ти повнися повнотою, — творчою, презолотою, що могла б і жить, і жить (Тич. Словник української мови в 11 томах
  9. повнота — Повно́та, -ти ж. Полнота. Жадає, щоб швидче явилась у повноті краса миру. Кв. Словник української мови Грінченка