1. Словник української мови в 11 томах

повскакувати

ПОВСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док.

1. Вскочити (про всіх або багатьох).

Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат, а затим повскакували у хатку на піч (Вовчок, І, 1955, 293);

Жура хотів посадовити когось з хлопців у кабіну, але ті вже повскакували в кузов (Мушк., Чорний хліб, 1960, 128).

2. Схопитися з місця, підхопитися (про всіх або багатьох).

Писарчуки.. повскакували з-за стола (Коцюб., І, 1955, 38);

Ми повскакували й кинулися в кінець тераси, звідкіля було видно двір за рогом будинку (Смолич, І, 1947, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повскакувати — повска́кувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повскакувати — -уємо, -уєте, док. 1》 Вскочити (про всіх чи багатьох). 2》 Схопитися з місця, підхопитися (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повскакувати — ПОВСКА́КУВАТИ, уємо, уєте, док. 1. Вскочити (про всіх або багатьох). Усі [діти] танцювали на морозі, поки зникли з очей і мати і брат, а затим повскакували у хатку на піч (Марко Вовчок); Жура хотів посадовити когось з хлопців у кабіну... Словник української мови у 20 томах
  4. повскакувати — Повскакувати, -куємо, -єте гл. Вскочить, впрыгнуть во что (во множествѣ). Рудч. Ск. II. 133. Словник української мови Грінченка