повставати

ПОВСТАВА́ТИ¹, таємо́, таєте́, док.

1. Устати, підвестися з місця (про всіх або багатьох).

Разом повставали [запорожці], коней посідлали, Поїхали визволяти Катриного брата (Шевч., II, 1963, 151);

Коли Мічурін увійшов до кімнати,.. всі встали. Вони часто потім згадували про це, сміючись і жартуючи й запитуючи один одного, чому ж все-таки вони повставали, як школярі? (Довж., І, 1958, 453);

// Прокинувшись від сну, піднятися з постелі.

На другий день вже ми повставали, а баба спить (Коцюб., І, 1955, 457);

— Це ви, мамо? — Я. — Наші вже повставали? — Сплять іще (Тют., Вир, 1964, 224).

2. Вийти з чого-небудь, висадитися (про всіх або багатьох).

Потім до берега приставши з Троянством голим всім своїм, На землю з човнів повстававши, Спитавсь [Еней], чи є що їсти їм (Котл., І, 1952, 70).

ПОВСТАВА́ТИ², таю́, тає́ш, недок., ПОВСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.

1. Підніматися на боротьбу з ким-, чим-небудь, проти когось, чогось; піднімати повстання.

Повстає кругом по світі Плем’я сміле, войовниче, Що для люду права, хліба, Волі і освіти кличе (Фр., X, 1954, 120);

Хмельницький.. звернувся з універсалом до польських селян, закликаючи їх повставати проти шляхти (Іст. УРСР, І, 1953, 246);

Народ проти панів повстав і вільний став (Укр.. присл.., 1955, 335);

Чого той ворог нападать спішить? Бо він вже знає, що йому не жить. Бо ним в Європі скорені народи повстати можуть за зорю свободи (Тич., II, 1957, 79);

У Жовтні великім.. Твої [Україно] трударі — шахтарі, орачі — Повстали на пана, на ката (Бичко, Сійся.., 1959, 45);

// Пробуджуватися до активних дій.

В уяві моїй крізь мільйони облич палає доба неповторна, коли ми повстали на партії клич бить чорні загони Ейхгорна (Сос., І, 1957, 450).

2. перен. Чинити опір, протидіяти.

[Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них (Л. Укр., II, 1951, 233);

В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (Томч., Жменяки, 1964, 16);

На подив самої Даші, проти її участі в секті рішуче повстала мати (Жур., Вечір.., 1958, 218).

3. З’являтися, виникати.

З криком «мала куча» валяться [парубки] на Ониська, знаходиться ще десяток охочих, повстає купа з самих рук та ніг (Хотк., І, 1966, 111);

За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня [нафтоочисна фабрика] біля Дрогобича (Фр., VIII, 1952, 394);

Діти зовсім не плакали, бо були налякані вогнем, який повстав над цілим Хрещатиком (Ю. Янов., II, 1954, 34);

// Відкриватися зорові, ставати видним.

Їхатимеш, то шлях тобі звивається бором..; коли, от, опахнув свіженький вітерець — і засиніє старий Дніпро поміж зелених комишів та червоного верболозу, і повстають круті сиві гори (Вовчок, І, 1955, 95);

Уже було подать рукою До наших вулиць і садів, Що повставали за рікою, — І кожен зустріччю радів (Перв., І, 1958, 481);

// Оживати в пам’яті, виникати в уяві і т. ін.

Повстає в моїх очах Жіноча постать (Рильський, І, 1960, 261);

В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне.. поводження дочки (Коцюб., І, 1955, 270);

І разом покину ледаче писання, І в серці повстане єдине бажання Довіку читати на личку твоєму Найкращого серця найкращу поему (Сам., І, 1958, 130);

// Починатися, зароджуватися, брати початок.

— Все, що ми бачимо круг себе, доводить нам, що без причини нічого не повстає (Гр., II, 1963, 105);

Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого повстали безкраї світи, — чи створив він, чи не творив їх, — він бачив усе з високості (Л. Укр., IV, 1954, 284).