повставати

ПОВСТАВА́ТИ¹, таємо́, таєте́, док.

1. Устати, підвестися з місця (про всіх або багатьох).

Разом повставали [запорожці], коней посідлали, Поїхали визволяти Катриного брата (Т. Шевченко);

Коли Мічурін увійшов до кімнати, .. всі встали. Вони часто потім згадували про це, сміючись і жартуючи й запитуючи один одного, чому ж все-таки вони повставали, як школярі? (О. Довженко);

// Прокинувшись від сну, піднятися з постелі.

На другий день вже ми повставали, а баба спить (М. Коцюбинський);

– Це ви, мамо? – Я. – Наші вже повставали? – Сплять іще (Григорій Тютюнник).

2. Вийти з чого-небудь, висадитися (про всіх або багатьох).

Потім до берега приставши з Троянством голим всім своїм, На землю з човнів повстававши, Спитавсь [Еней], чи є що їсти їм (І. Котляревський).

ПОВСТАВА́ТИ², таю́, тає́ш, недок., ПОВСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док.

1. Підніматися на боротьбу з ким-, чим-небудь, проти когось, чогось; піднімати повстання.

Повстає кругом по світі Плем'я сміле, войовниче, Що для люду права, хліба, Волі і освіти кличе (І. Франко);

Хмельницький .. звернувся з універсалом до польських селян, закликаючи їх повставати проти шляхти (з наук. літ.);

Чого той ворог нападать спішить? Бо він вже знає, що йому не жить. Бо ним в Європі скорені народи повстати можуть за зорю свободи (П. Тичина);

// Пробуджуватися до активних дій.

2. перен. Чинити опір, протидіяти.

[Єпископ:] Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них (Леся Українка);

В душі Михайло часто обурювався на батька, повставав проти його залізної волі, але корився йому (М. Томчаній);

На подив самої Даші, проти її участі в секті рішуче повстала мати (С. Журахович).

3. З'являтися, виникати.

З криком “мала куча” валяться [парубки] на Ониська, знаходиться ще десяток охочих, повстає купа з самих рук та ніг (Г. Хоткевич);

За його почином і головно на його акціях, повстала велика дестилярня [нафтоочисна фабрика] біля Дрогобича (І. Франко);

Діти зовсім не плакали, бо були налякані вогнем, який повстав над цілим Хрещатиком (Ю. Яновський);

// Відкриватися зорові, ставати видним.

Їхатимеш, то шлях тобі звивається бором..; коли, от, опахнув свіженький вітерець – і засиніє старий Дніпро поміж зелених комишів та червоного верболозу, і повстають круті сиві гори (Марко Вовчок);

Уже було подать рукою До наших вулиць і садів, Що повставали за рікою, – І кожен зустріччю радів (Л. Первомайський);

// Оживати в пам'яті, виникати в уяві і т. ін.

Повстає в моїх очах Жіноча постать (М. Рильський);

В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне .. поводження дочки (М. Коцюбинський);

І разом покину ледаче писання, І в серці повстане єдине бажання Довіку читати на личку твоєму Найкращого серця найкращу поему (В. Самійленко);

// Починатися, зароджуватися, брати початок.

– Все, що ми бачимо круг себе, доводить нам, що без причини нічого не повстає (Б. Грінченко);

Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки той сам, з кого повстали безкраї світи, – чи створив він, чи не творив їх, – він бачив усе з високості (Леся Українка).