1. Словник української мови у 20 томах

повставляти

ПОВСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., що.

Вставити в щось усе або багато чого-небудь.

– Одчини, бо вікна поб'ю! .. – Як поб'єш, то й повставляєш (І. Нечуй-Левицький);

[Одарка:] Від радощів та сміхів аж зуби повипадали! [Ївга:] Не журись. Знайдеться така підпора, що й зуби повставляє (Панас Мирний);

– І вікна он побиті, зима йде, а шибки повставляє хто? (О. Гончар);

В тій теміні челядники раз по раз розбивали лоби, й врешті купили на три копійки по аркушу паперу, прооліїли його та повставляли замість дощечок (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повставляти — повставля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повставляти — -яю, -яєш, док., перех. Вставити в щось усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повставляти — ПОВСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Вставити в щось усе або багато чого-небудь. — Одчини, бо вікна поб’ю!.. — Як поб’єш, то й повставляєш (Н.-Лев., II, 1956, 270); [Одарка:] Від радощів та сміхів аж зуби повипадали! [Ївга:] Не журись. Словник української мови в 11 томах
  4. повставляти — Повставля́ти, -ля́ю, -єш гл. Вставить (во множествѣ). Іди ж повставляй (очі), щоб вони мені бачили. Чуб. II. 306. Словник української мови Грінченка