1. Словник української мови в 11 томах

повіддавати

ПОВІДДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., перех.

1. Повернути назад, віддати все або багато чого-небудь (що було взяте, позичене і т. ін.).

2. Передати, вручити кому-небудь усе або багато чогось.

3. Дати кому-небудь для користування, у власність усе або багато чогось; відмовитися від усіх або багатьох своїх речей, належного майна і т. ін. на чиюсь користь.

— На Буняках он, кажуть, махновці всіх коней у хуторян позабирали. — Самі повіддавали, — буркнув Данько (Гончар, II, 1959, 225);

*Образно. Душі незайманої, молодої Всі скарби їй одній повіддавав (Павл., Бистрина, 1959, 215).

4. Дати все або багато чого-небудь кудись, кому-небудь з певною метою.

Повіддавати взуття в ремонт;

// Відправити всіх або багатьох куди-небудь з певною метою (в науку, найми, військо і т. ін.).

— Синів червоним повіддавали? Щодня їх сюди ждете? — І виляск нагайки (Гончар, II, 1959, 355);

Вона повіддавала старших синів в повітову школу (Збірник про Кроп., 1955, 15).

5. за кого і без додатка. Видати заміж усіх або багатьох.

Мешкав [Беньямін] у великій кам’яниці, повіддавав доньки за багатих панських купців (Коб., І, 1956, 543);

Повіддававши та поженивши дітей, він сам опинився на злидарській пайці грунту (Стельмах, І, 1962, 600).

◊ Повіддава́ти за́між — те саме, що Відда́ти за́між (усіх або багатьох) ( див. віддава́ти).

[Гапка:] Не я вас поженила, не я й заміж повіддавала (Кроп., II, 1958, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіддавати — повіддава́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повіддавати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Повернути назад, віддати все чи багато чого-небудь (що було взяте, позичене і т. ін.). 2》 Передати, вручити кому-небудь усе чи багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повіддавати — Повіддава́ти, -ддаю́, -ддає́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повіддавати — ПОВІДДАВА́ТИ, аю́, ає́ш, док., кого, що. 1. Повернути назад, віддати все або багато чого-небудь (що було взяте, позичене і т. ін.). – Порозпускайте нас, – репетувала на весь майдан, – повіддавайте нам наших коней та хомути! (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. повіддавати — Повіддавати, -даю, -єш гл. Отдать (во множествѣ). Словник української мови Грінченка