1. Словник української мови в 11 томах

повістка

ПОВІ́СТКА, и, ж.

1. Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось.

От прийшла панові повістка їхать на суд (Україна.., І, 1960, 31);

26 червня [1941 року] в Троянівці було одержано перші повістки з військкомату (Тют., Вир, 1964, 275);

// заст. Повідомлення, яке надсилає поштове відділення адресату про одержання на його ім’я грошей, посилки, листа і т. ін.

З рекомендованими листами велика морока: на них перше «повістку» приносять, як на посилки! (Л. Укр., V, 1956, 375);

// рідко. Те саме, що зві́стка.

Збігались хазяїни, шлють свою невістку, Щоб ішла до матері та несла повістку (Щог., Поезії, 1958, 152);

*Образно. Осінь шле повістку-хмарку… (Ус., Листя.., 1956, 189).

∆ Пові́стка де́нна див. де́нний.

2. літ., заст. Оповідання.

Тим часом я постараюся прислати Вам повістку, що піде першою до 3-ої книжки (Коцюб., III, 1956, 219);

Може, Вам відомо, що теперечки в Коломиї друкується збірка моїх повісток (Крим., Вибр., 1965, 579);

// Оповідь, розповідь, переказ.

Немало легенд і повісток о тім місці кружило і кружить межи народом (Фр., VIII, 1952, 135).

3. спец. Сигнал, оповіщення.

І тільки годині о дванадцятій задзвонили, нарешті, повістку їхньому поїздові (Головко, II, 1957, 385);

Закалатав дзвоник — перший дзвоник за цілу ніч: повістка до поїзда! (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повістка — Оповідання [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. повістка — пові́стка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. повістка — див. ОПОВІДАННЯ; д. ПОВіСТКА, звістка; (до поїзда) сигнал, оповіщення; сов. сповіщення. Словник синонімів Караванського
  4. повістка — див. звістка Словник синонімів Вусика
  5. повістка — [поув’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, р. мн. -сток Орфоепічний словник української мови
  6. повістка — -и, ж. 1》 Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось. || заст. Повідомлення, що його надсилає поштове відділення адресатові про одержання на його ім'я грошей, посилки, листа і т. ін. || рідко. Те саме, що звістка. 2》 літ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. повістка — Повідома, оповістка, (дня) розклад Словник чужослів Павло Штепа
  8. повістка — По́вістка, -тки, -стці; -вістки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. Повістка — Від Майстра до Брата з вимогою з’явитися на зібрання. Прерогатива Майстра. За неявку член ложі може бути покараний у відповідності з провиною. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  10. повістка — ПОВІ́СТКА, и, ж. 1. Коротке письмове повідомлення з викликом куди-небудь, нагадуванням про щось. От прийшла панові повістка їхать на суд (з казки); 26 червня [1941 року] в Троянівці було одержано перші повістки з військкомату (Григорій Тютюнник); // заст. Словник української мови у 20 томах
  11. повістка — ОПОВІДА́ННЯ (невеликий за обсягом прозовий художній твір), МІНІАТЮ́РА, ОПОВІ́ДКА розм. рідко, ПОВІ́СТКА заст., ПРИПОВІ́СТКА діал.; НОВЕ́ЛА (про незвичайну подію з несподіваним кінцем). Словник синонімів української мови
  12. повістка — рос. повестка письмове повідомлення про виклик до офіційного державного органу — військкомату, на засідання суду, а також про виклик до слідчого чи прокурора. Eкономічна енциклопедія
  13. повістка — По́вістка, -ки ж. 1) Повѣстка. 2) Разсказъ. Повістки (народні оповідання) Марка Вовчка. Спб. 1861. Словник української мови Грінченка