повіточка
ПОВІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до пові́тка.
Минає рік. Коло хатини В повіточці своїй малій Той бондар праведний, святий, І гадки, праведний, не має, Барило й бочку набиває Та ще й курникає (Шевч., II, 1963, 365);
Майже кожен мешканець мав у тому дворі свій закуток, де містилась повіточка для топлива (Ле, Право.., 1957, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повіточка — пові́точка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- повіточка — див. прибудова Словник синонімів Вусика
- повіточка — -и, ж. Зменш. до повітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повіточка — ПОВІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до пові́тка. Минає рік. Коло хатини В повіточці своїй малій Той бондар праведний, святий, І гадки, праведний, не має, Барило й бочку набиває Та ще й курникає (Т. Шевченко); Майже кожен мешканець мав у тому дворі свій закуток, де містилась повіточка для топлива (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- повіточка — Повітка, -ки ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. І. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. ум. повіточка. Словник української мови Грінченка