1. Словник української мови у 20 томах

повіточка

ПОВІ́ТОЧКА, и, ж.

Зменш. до пові́тка.

Минає рік. Коло хатини В повіточці своїй малій Той бондар праведний, святий, І гадки, праведний, не має, Барило й бочку набиває Та ще й курникає (Т. Шевченко);

Майже кожен мешканець мав у тому дворі свій закуток, де містилась повіточка для топлива (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повіточка — пові́точка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. повіточка — див. прибудова Словник синонімів Вусика
  3. повіточка — -и, ж. Зменш. до повітка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повіточка — ПОВІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до пові́тка. Минає рік. Коло хатини В повіточці своїй малій Той бондар праведний, святий, І гадки, праведний, не має, Барило й бочку набиває Та ще й курникає (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  5. повіточка — Повітка, -ки ж. Сарай для скота. (Чуб. VII. 393), также навѣсъ изъ соломенной крыши при такомъ сараѣ. Під повіткою наймички коноплі тіпають. Левиц. І. 175. Чи я тобі не казала, як стояла під повіткою: не йди, милий, та у Крим по сіль, бо зостанеш під наміткою. Чуб. V. 198. ум. повіточка. Словник української мови Грінченка