повішеник
ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2.
— Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Черемш., Тв., 1960, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повішеник — пові́шеник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- повішеник — -а, ч. Те саме, що вішальник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повішеник — Шибеник Словник чужослів Павло Штепа
- повішеник — ПОВІ́ШЕНИК, а, ч. Те саме, що ві́шальник 2. – Най повішеника ховає, най люди це місце обминают [обминають] (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
- повішеник — ВІ́ШАЛЬНИК (той, хто повісився або страчений через повішання), ПОВІ́ШЕНИК, ПОВІ́ШЕНИЙ, ШИ́БЕНИК заст. Присипали його тіло землею в найпоганішому місці.. Словник синонімів української мови
- повішеник — Повішеник, -ка м. = повішальник. ЕЗ. V. 209. Словник української мови Грінченка