повія
ПОВІ́Я, ї, ж. Жінка, що займається проституцією; проститутка.
По улиці шукала безголів’я, Повія вешталась одна. Куди приткнути тіло їй продажне, Коли таких цурається весь світ? (Граб., І, 1959, 500);
Десь на розі сестриця з квітками (а ноженята босі порепані…) заробляє на молоко для мами — у п’ятнадцять років — повія… (Сос., І, 1957, 269).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повія — пові́я іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- повія — Паплюга, лахудра, шльондра, підтіпанка, повійниця, діптянка, придзиґльованка, ПРОСТИТУТКА, р. розтрибуха, розтіпаха, вул. лярва, з. хльорка. Словник синонімів Караванського
- повія — Блудниця, вулична, гетера, гріховодниця, гулянда, гуляща, давачка, димтянка (від "димен" — вітер), димчанка, дзюндзя, каламутниця, курва, ласота, латана, лошичка, лошиця, лярва, льондра, мандрьоха, наложниця, нашийниця, невірниця, паплюга, паскудниця... Словник синонімів Вусика
- повія — -ї, ж. Жінка, що займається проституцією; проститутка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повія — Пові́я, -ві́ї, -ві́єю; пові́ї, -ві́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повія — ПОВІ́Я, ї, ж. Жінка, що займається проституцією; проститутка. По улиці шукала безголів'я, Повія вешталась одна. Куди приткнути тіло їй продажне, Коли таких цурається весь світ? (П. Грабовський); Десь на розі сестриця з квітками (а ноженята босі порепані.. Словник української мови у 20 томах
- повія — син. бікса, бедка, бублик, кадра, катакомба, клізма, курва, мочалка, нічний метелик, свердловина, скотина, скотинка, сонце, халява, чума, шалава, шмара. висококласна: еммануель. вокзальна повія: банова бікса. молода: батон; дівчина 96 проби. Словник жарґонної лексики української мови
- повія — ПОВІ́Я (жінка, що займається проституцією), ПРОСТИТУ́ТКА, ЖІ́НКА ЛЕГКО́Ї ПОВЕДІ́НКИ, ПА́ПЛЮГА лайл., ХЛЬО́РКА лайл., ПОВІ́ЙНИЦЯ заст., КУРТИЗА́НКА заст., КОКО́ТКА заст., ЛОРЕ́ТКА заст. Колись і він чекав своєї неземної любові.. Словник синонімів української мови
- повія — Повія, -вії ж. = повійниця. Мир. ХРВ. 313. Мабуть назнав десь повію всесвітню та й віється. Мир. ХРВ. 324. Словник української мови Грінченка