1. Словник української мови в 11 томах

погань

ПО́ГАНЬ, і, ж.

1. Покидьки.

— Служниця обкрадала нас, годувала всякою поганню (Фр., III, 1950, 100).

2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін.

Дуже стережусь я тепер цеї погані [гадюк], цур їй! (Л. Укр., V, 1956, 13);

Іноді з прогнилого отвору.. вигляне.. голова сови, але про цю погань Свирид Яковлевич завжди згадував неохоче (Стельмах, II, 1962, 138).

3. розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін.

Зникла вмить нечиста сила; Всяка погань, баче Гриць, І не знать куди злетіла: Ні чортів нема, ні птиць (Щог., Поезії, 1958, 246).

4. перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд.

[Анна:] Яка мені нині погань снилася, то нехай бог боронить! (Фр., IX, 1952, 109);

Вже ту прокляту кабаку так вживав, що не то що! Хліба святого не їстиме, а без тії погані і дихати не може (Кв.-Осн., II, 1956, 6);

Хай про це діти не знають: ще немало всякої погані на них чекає (Стельмах, II, 1962, 106);

— Корчуйте нещадно їх [міни] з їхнім залізним корінням! А ми вже викорчуємо й тих, що садять по землі оцю погань! (Гончар, III, 1959, 61);

// Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство.

— В оцім яру є озеро Й ліс попід горою, А в лісі скарб. Як прийдем, То щоб кругом стали, Скажи хлопцям. Може, льохи Стерегти осталась Якась погань (Шевч., І, 1963, 116);

— А поліцаї навідуються за курами та самогонкою.. Скажи мені, командире, звідкіля воно такої погані набралося (Тют., Вир, 1964, 325).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погань — Плюгавство, паскудство. Словник синонімів Полюги
  2. погань — по́гань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. погань — (- їжу) покидьки; (- людей) нечисть, НАБРІД, негідь, шушваль, (- одного) нікчема, паскуда, поганець; ЗБ. паскудство, плюгавство, (гидота) ур. скверна. Словник синонімів Караванського
  4. погань — див. гидкий Словник синонімів Вусика
  5. погань — -і, ж. 1》 Покидьки. 2》 розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. 3》 розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. 4》 перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. || Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. погань — По́гань, -ні, -ні, по́ганню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. погань — ПО́ГАНЬ, і, ж. 1. Покидьки. – Служниця обкрадала нас, годувала всякою поганню (І. Франко). 2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. Дуже стережусь я тепер цеї погані [гадюк], цур їй!... Словник української мови у 20 томах
  8. погань — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
  9. погань — По́гань, -ні ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187. Словник української мови Грінченка