погань

Значення в інших словниках

1. погань — Плюгавство, паскудство. Словник синонімів Полюги
2. погань — по́гань іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. погань — (- їжу) покидьки; (- людей) нечисть, НАБРІД, негідь, шушваль, (- одного) нікчема, паскуда, поганець; ЗБ. паскудство, плюгавство, (гидота) ур. скверна. Словник синонімів Караванського
4. погань — -і, ж. 1》 Покидьки. 2》 розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. 3》 розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. 4》 перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. || Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. погань — По́гань, -ні, -ні, по́ганню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. погань — ПО́ГАНЬ, і, ж. 1. Покидьки. – Служниця обкрадала нас, годувала всякою поганню (І. Франко). 2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. Дуже стережусь я тепер цеї погані [гадюк], цур їй!... Словник української мови у 20 томах
7. погань — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
8. погань — ПО́ГАНЬ, і, ж. 1. Покидьки. — Служниця обкрадала нас, годувала всякою поганню (Фр., III, 1950, 100). 2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін. Дуже стережусь я тепер цеї погані [гадюк], цур їй! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. погань — По́гань, -ні ж. 1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. ЗОЮР. II. 30. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить. Греб. 390. 2) соб. Язычники. Гн. І. 187. Словник української мови Грінченка