погано

I

абияк, навпростець, недоладно, недолуго, сяк-так, так-сяк, як-небудь

Фразеологічні синоніми: з горем попоплам; з гріхом пополам; не до ладу; через верхи

II

див. негоже; недбало

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погано — пога́но прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. погано — пр., недобре, кепсько, негарно, зле; (орати) не так, як треба <�слід>; (знати) мало, не до кінця; ПР. СЛ. негаразд, варто осуду, не годиться, не до речі; ШК. незадовільно. Словник синонімів Караванського
  3. погано — присл. 1》 Присл. до поганий 3), 5). 2》 Не так, як слід, як треба, як хотілося б і т. ін. || у знач. присудк. сл. Не можна, не слід. || Не повною мірою, не до кінця, не зовсім, мало. 3》 у знач. присудк. сл. Варте осуду. || Не годиться, не до речі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погано — Пога́но, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. погано — ПОГА́НО, присл. 1. Присл. до пога́ний 3, 5. [Захарко:] Гапко! Щось ти погано смієшся! (М. Кропивницький); – Тебе, Давиде, погано бачила уві сні (А. Головко); Почав [чорт] лаятись, та так погано (Марко Вовчок); – Правда ж, ви не думаєте про мене погано?... Словник української мови у 20 томах
  6. погано — ле́гко (пога́но, недо́бре і т. ін.) лежи́ть. Не дуже оберігається, не охороняється; можна вкрасти. — Усе, каже, крадь, де тільки легко лежить… (Панас Мирний); — От скажіть, тату, а коли ми не брали того, що погано лежало? (М. Фразеологічний словник української мови
  7. погано — ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. у шкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставили двійку (О. Словник синонімів української мови
  8. погано — ПОГА́НО, присл. 1. Присл. до пога́ний 3, 5. [Захарко:] Гапко! Щось ти погано смієшся! (Кроп., II, 1958, 144); — Тебе, Давиде, погано бачила уві сні (Головко, II, 1957, 88); Почав [чорт] лаятись, та так погано (Вовчок, VI, 1956, 270); — Правда... Словник української мови в 11 томах