погано

ДВІ́ЙКА (незадовільна оцінка успішності в навчанні), ДВА, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО невідм., ПОГА́НО невідм., ПА́РА розм. (перев. у шкільному жаргоні). На останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок і йому поставили двійку (О. Іваненко); Через годину вона викликала його і, намагаючись надати своєму голосу лагідності, сказала: — Я поставила вам "погано" (Григорій Тютюнник); — Тебе сьогодні питали? — З географії п'ять.. А козерогові пару вліпили (М. Коцюбинський).

НЕПОРЯ́ДНО (не так, як годиться, як слід з погляду порядності), НЕДОСТО́ЙНО, НЕГІ́ДНО, НЕГА́РНО у знач. предик., НЕДО́БРЕ, НЕПРИСТО́ЙНО, ПОГА́НО у знач. предик., підсил., НЕГО́ЖЕ у знач. предик., НЕ ГОДИ́ТЬСЯ у знач. предик., перев. з інфін., ГРІХ предик., підсил. розм., ГРІ́ШНО у знач. предик., підсил. розм., ГРІ́ШКА предик., дит., НЕХО́РОШЕ рідко (недозволенно з морально-етичного боку); НЕЧЕ́СНО, БЕЗЧЕ́СНО підсил. (у суперечності з вимогами честі, порядності); НИ́ЗЬКО, ОГИ́ДНО підсил., ГИ́ДКО підсил., ЧО́РНО підсил., ПО-СВИНЯ́ЧОМУ підсил. розм., ПО-СВИ́НСЬКОМУ підсил. розм. рідше, ПО-СВИ́НСЬКИ підсил. розм. рідше (найвищою мірою непорядно, аморально, лицемірно і т. ін.). Графові донесли, буцімто пані Барбара з паном сотником недостойно поводилася (І. Ле); — Прости, друже мій! ..Так, справді, се негідно, мені сором за себе (Леся Українка); Дратують мене оті "парочки", заздрісно стає, хоч і чую, що це негарно, що недобре нарікати на свою долю (М. Коцюбинський); Ви не кричіть на мене. Це непристойно. Це некультурно (А. Шиян); Не знала вона, що то гарно, що погано, що треба робити, що ні, що соромно, що не соромно (Панас Мирний); Негоже зневажливо говорити про хліб. Народ цього не любить (І. Волошин); (Маруся:) Та не можна ж їм (ченцям) битися, рубатися. Гріх другого убивать (Панас Мирний); — Може, й грішно з таким звертатись до чоловіка, — зашепотіла, ковтаючи сльози й слова, — але ж до кого тоді? ..Тяжкою я ходжу, Свириде Яковлевичу (М. Стельмах); (Гострохвостий (до Горпини):) Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); — Помсти не бійтесь! ..Та й не буде помсти. Бо то було б безчесно (О. Гончар); Васі захотілося заплакати від образи. Його обдурили, підло і низько обдурили (В. Собко); Раптом їй стало ясно, що Клименко не помиляється. Але як вона гидко повелася з ним! (О. Гуреїв); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в київську Лавру (В. Собко); (Марта:) Ну, а де ж воно так ведеться: прийшов — не поздоровкався, напився — не подякував, по-свинячому обійшовся (С. Васильченко).

ПОГА́НО присл. і предик. (не так, як слід, як треба, як хотілося б), НЕГАРА́ЗД, НЕДО́БРЕ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНО, НЕГА́РНО, НЕГО́ЖЕ, ЗЛЕ, НЕХО́РОШЕ, НЕЛА́ДНО, НЕДОЛАДНО, НЕЯКІСНО, ЖАХЛИ́ВО підсил., КЕ́ПСЬКО розм., ПОГАНЕ́НЬКО розм., НЕЗУГА́РНО розм., АБИ́ЯК розм., КА́ЗНА-ЯК розм., ТАК-СЯ́К (СЯК-ТА́К) розм., НЕВА́ЖНО розм. рідше, ПАСКУ́ДНО підсил. розм., ЧО́РТЗНА-ЯК зневажл., ХУ́ДО заст., ЛЕ́ДА-ЯК діал. — Невдоволення собою — гарна річ. Але погано, коли таке невдоволення перетворюється на комплекс неповноцінності (Є. Гуцало); — Ні. Недобре зробив батько... — Ні... негаразд! (Панас Мирний); Колектив (заводу) працював незадовільно (з газети); Ти пам'ятаєш, — сам я мало думав про велике, й говорив я негарно й жартував часом нерозумно (О. Довженко); Негоже підслухать, На це не здатен я ніколи (М. Рильський); Марусі дуже зле було їхати. Погано вимощена тарниця мучила (Г. Хоткевич); (Конон:) Чого так дивишся на мене? (Женя:) Нехороше хіба? (М. Кропивницький); Тільки в мене да одно неладно, Що мій милий да ревнивий на мене (пісня); За неуважність і неякісно виконане завдання карати дітей не рекомендується (з журналу); Німецько-фашистська окупація Києва жахливо вплинула на підлітка — Раду (Ю. Яновський); Сагура почував себе кепсько (І. Цюпа); — Хоч і поганенько, а грамоти ти вже вивчилась (О. Донченко); Вона не вимовила вголос, як то звичайно, бажання "вибрикувати" панні, тямлячи, що то було б якось незугарно (Леся Українка); Навіть вбиратися (Марія) почала не так охайно, як перед тим, і порядку в хаті додержувала абияк (І. Муратов); На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону (О. Довженко); Розглядаю папір. В кінці — незграбним дрюччям так-сяк зляпано безграмотний підпис (С. Васильченко); Микола глянув на велику сулію, на свою чарку, на рідину, з якою мав вперше в житті познайомитись. Проба пройшла неважно, він закашлявся від першого ковтка (В. Гжицький); Пустіть переночувати, бо в полі так паскудно, як у голодному череві (приказка); — Тепер чортзна-як стало на Вкраїні! — каже, усе-таки за вікном, голос. — Наш брат не у всякі двері й сунься (П. Куліш); Худо жити, моя матусенько, за п'яницею (пісня); Тут леда-як одягнувся, леда-як з'їв, ніхто тебе не осудить, не огудить, поганої слави не рознесе... (І. Чендей).

ПОГА́НО кому, чому, предик. (про поганий фізичний, моральний стан), НЕГАРА́ЗД, НЕДО́БРЕ, ЗЛЕ, НЕХО́РОШЕ, КЕ́ПСЬКО розм., ПОГАНЕ́НЬКО розм., книжн., ХУ́ДО заст. Без голови рукам і ногам погано (прислів'я); Особливо зналася ця баба на приворотному зіллі. Тільки в когось з парубків або дівчат щось негаразд на цьому фронті — відразу до баби (збірник "Народні оповідання"); Сашкові ж було недобре на душі, почувався винним перед товаришем за різкий тон (Ю. Бедзик); В перші дні після операції, коли йому було особливо зле, Валя не відходила від нього, була за рідну сестру, за матір (І. Цюпа); — Злякалася? ..Нехороше! Козачка повинна бути смілива (З. Тулуб); — Я переселюсь до дівчат, із якими живе Фатєєва, там мені буде не так уже й кепсько (Є. Гуцало); — Чого ти, — каже (пан), — дурна, виєш? Хіба твоїй дочці худо буде? (Панас Мирний).