погашати
ПОГАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГАСИ́ТИ, гашу́, га́сиш, док., перех.
1. тільки док. Припинити горіння, світіння чого-небудь; загасити, потушити.
— Та враг бери вас, ..Пожар лиш тілько погасіть (Котл., І, 1952, 105);
Тимко зараз же погасив сірника, і густа темрява знову заступила очі (Тют., Вир, 1964, 90);
*Образно. Карі очі погасила куля біла назавжди… (Сос., Солов. далі, 1957, 43);
// Вимкнути (світло).
Часто, погасивши електричне світло і лігши на широку софу.., я довго дивилась на смуги місячного світла на помості (Л. Укр., III, 1952, 576);
Дорогою я, розуміючи, що в коридорі горить світло, покрутив вимикач, щоб погасити (Ю. Янов., II, 1954, 79);
// перен. Позбавити виразності, ясності, потьмарити.
Він сперся головою На дубовий стіл твердий, А неясний, неспокійний Сон в ожи́данню [очікуванні] й тривозі Його пам’ять погасив (Фр., XIII, 1954, 19);
Рятівна втома помалу стерла милий, але загрозливий образ Тетяни Федорівни, погасила їй очі, остаточно попереплутувала й без того розхристані Друзеві думки (Шовк., Людина.., 1962, 238).
2. тільки док., перен. Припинити що-небудь, не дати розвинутися чомусь; ліквідувати.
Війні шабаш! Погасили [царські війська] в сусіда.. пожежу, — тепер і самим безпечніше (Мирний, І, 1949, 233);
Перевага сил соціалізму над силами імперіалізму та війни дала миролюбним країнам змогу погасити в зародку ряд невеликих воєн, розв’язаних імперіалістами (Ком. Укр., 12, 1961, 53);
// Стримати, погамувати (почуття, переживання і т. ін. та їх вияв).
Стоїть [законовчитель] блідий, безсила злість в очах, яку він намагається погасити, а на обличчі закостеніла та ж солодка лисяча осмішка (Вас., IV, 1960, 43);
Його відлюдна вдача не погасила буйної веселості панства, не стримала його невгамовного свавілля (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6);
Погасивши усмішку, він став знову серйозним, зосередженим (Гончар, Тронка, 1963, 14).
3. тільки док., спец. Ослабити, зменшити силу, дію чого-небудь.
Оскільки наш природний супутник не має атмосфери, погасити швидкість зустрічі [ракети з Місяцем] можна тільки за допомогою бортової гальмової рушійної установки (Наука.., 9, 1965, 21);
// Припинити дію якого-небудь приладу, механізму.
Ми погасили машину і зайшли пересидіти радість зустрічі (Ю. Янов., II, 1958, 95).
4. Робити недійсним, таким, що не має сили, значення.
Погашати марку; Погасити облігацію.
Значення в інших словниках
- погашати — погаша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- погашати — -аю, -аєш, недок., погасити, -гашу, -гасиш, док., перех. 1》 тільки док.Припинити горіння, світіння чого-небудь; загасити, потушити. || Вимкнути (світло). || перен. Позбавити виразності, ясності, потьмарити. 2》 тільки док., перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погашати — ПОГАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГАСИ́ТИ, гашу́, га́сиш, док., що. 1. тільки док. Припинити горіння, світіння чого-небудь; загасити, потушити. – Та враг бери вас, .. Пожар лиш тілько погасіть (І. Словник української мови у 20 томах
- погашати — ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ (ВГАША́ТИ), ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови