погидувати
ПОГИДУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до гидува́ти.
— Вони такі, що як глянуть на її [Солохи] вид, то погидують і їсти (Мирний, І, 1954, 64);
Опанували [матір] гордощі за сина. Інженер, вчена людина.., і навіть… городянка не погидувала її ставним юнаком (Ле, Міжгір’я, 1953, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погидувати — погидува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погидувати — -ую, -уєш. Док. до гидувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погидувати — ПОГИДУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до гидува́ти. – Вони такі, що як глянуть на її [Солохи] вид, то погидують і їсти (Панас Мирний); Опанували [матір] гордощі за сина. Інженер, вчена людина.., і навіть... городянка не погидувала її ставним юнаком (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- погидувати — Погидувати, -ду́ю, -єш гл. Побрезгать. Шли мене погидуєш, люби мою сучку. Чуб. V. 1113. Словник української мови Грінченка