1. Словник української мови в 11 томах

поглузувати

ПОГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Док. до глузува́ти.

Писар вже прохолов од своєї злості і тепер задумав поглузувати з о. Артемія (Н.-Лев., IV, 1956, 189);

Він хоче посміятися над собою, поглузувати з.. походеньок довкола чужої оселі, але замість сміху з грудей виривається зітхання (Стельмах, І, 1962, 400);

— Гігієна! — хотів поглузувати Завадка, але Леон, засліплений досягненнями свого господарства, не вловив іронічного тону свого гостя (Вільде, Сестри.., 1958, 122).

2. Глузувати якийсь час.

А що ж на вас [дітей] вони скажуть? Знаю вашу славу! Поглузують, покепкують Та й кинуть під лаву (Шевч., І, 1963, 72);

[Писар:] Підеш до учителів, вони з тебе поглузують трохи — тямиш? (К.-Карий, І, 1960, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поглузувати — поглузува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поглузувати — -ую, -уєш, док. 1》 Док. до глузувати. 2》 Глузувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поглузувати — Поглузува́ти, -зу́ю, -зу́єш з кого, чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поглузувати — ПОГЛУЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Док. до глузува́ти. Писар вже прохолов од своєї злості і тепер задумав поглузувати з о. Артемія (І. Нечуй-Левицький); Він хоче посміятися над собою, поглузувати з .. Словник української мови у 20 томах