1. Словник української мови в 11 томах

поглум

ПО́ГЛУМ, у, ч., розм. Те саме, що глум.

Пан Яскульський.. приволік сюди татарву — на грабежі наших дібр [нашого добра], на гвалти й знущання над нашими сестрами і жінками і святій нашій грецькій вірі на поглум (Стар., Облога.., 1961, 9);

Їх [О. Ульянова та його товаришів] юність — потай від народу — І їх протест, і силу горду В наметі чорної імли На поглум кату віддали (Мас., Сорок.., 1957, 481).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поглум — по́глум іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поглум — див. ГЛУМ. Словник синонімів Караванського
  3. поглум — див. ганьба; наклеп Словник синонімів Вусика
  4. поглум — -у, ч., розм. Те саме, що глум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поглум — ПО́ГЛУМ, у, ч., розм. Те саме, що глум. Пан Яскульський .. приволік сюди татарву – на грабежі наших дібр [нашого добра], на гвалти й знущання над нашими сестрами і жінками і святій нашій грецькій вірі на поглум (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
  6. поглум — ЗНУЩА́ННЯ (заподіяння мук, страждання кому-небудь), ГЛУМ, НАРУ́ГА, ПО́ГЛУМ розм., ПО́ГЛУМКА розм., ЗБИТКУВА́ННЯ діал., ПО́КВОЛ (ПО́КВІЛ) діал. Словник синонімів української мови
  7. поглум — Поглум, -му м. Издѣвательство. Словник української мови Грінченка