1. Словник української мови в 11 томах

погнутий

ПОГНУ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до погну́ти.

Криноліни були поламані, погнуті й помазані білою квашею (Н.-Лев., III, 1956, 190);

Я хочу вирвати з рук жебрака той шматок хліба, що впав з мого столу, погнутого під вагою яств (Хотк., І, 1966, 133);

Недалеко.. висіли шолом і меч князя Ігоря, його броня і щит у кількох місцях погнуті були мечем (Скл., Святослав, 1959, 34);

// погну́то, безос. присудк. сл.

Так усе [всі металеві конструкції] переплетено, перегнуто, погнуто (Вишня, І, 1956, 337).

2. у знач. прикм. Який погнувся, зігнувся під дією чого-небудь.

Стоїть діжечка у куточку, заглянув: водичка блищить, і лежить на дні погнутий кухлик (Тесл., Вибр., 1950, 176);

Низька, погнута стеля звисає над самою головою (Кол., На фронті.., 1959, 190).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погнутий — по́гну́тий дієприкметник погну́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. погнутий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до погнути. || погнуто, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який погнувся, зігнувся під дією чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погнутий — ПОГНУ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до погну́ти. Криноліни були поламані, погнуті й помазані білою квашею (І. Нечуй-Левицький); Я хочу вирвати з рук жебрака той шматок хліба, що впав з мого столу, погнутого під вагою яств (Г. Хоткевич); Недалеко .. Словник української мови у 20 томах