1. Словник української мови в 11 томах

поговорювати

ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу.

Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Л. Укр., V, 1956, 302);

Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (Донч., III, 1956, 104);

// Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку.

Чи стара ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди піренейські Поговорюють про неї (Л. Укр., IV, 1954, 167);

— Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас, що нового розпорядження ждем (Гончар, II, 1959, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поговорювати — погово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поговорювати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. поговорювати — -юю, -юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. || Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку; подейкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поговорювати — ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і... Словник української мови у 20 томах