поговорювати
ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок.
Говорити час від часу, з якогось часу.
Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п (Леся Українка);
Попадя почала вже поговорювати про те, щоб купити новеньку бричку й рисака (О. Донченко);
// Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку.
Чи стара ота Урака Справді відьма знаменита, Як то люди піренейські Поговорюють про неї (Леся Українка);
– Поговорюють, ніби тому й затримали оце нас, що нового розпорядження ждем (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поговорювати — погово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поговорювати — див. говорити Словник синонімів Вусика
- поговорювати — -юю, -юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. || Обговорювати що-небудь, передаючи чутки, плітки і т. ін.; пускати якусь чутку; подейкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поговорювати — ПОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок. Говорити час від часу, з якогось часу. Шура возиться з Імочкою, каже, що пише мало, і навіть поговорює, що, мовляв, писать їй взагалі не варт, до чого воно і т. п. (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах