1. Словник української мови в 11 томах

поголовний

ПОГОЛО́ВНИЙ, а, е. Який не виключає нікого; загальний.

Звірства [фашистів] і поголовні грабунки населення мають характер масовий і винятково жорстокий (Довж., III, 1960, 56);

В Петербурзі йшли поголовні арешти (М. Ол., Леся, 1960, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поголовний — поголо́вний прикметник загальний Орфографічний словник української мови
  2. поголовний — -а, -е. Який не виключає нікого; загальний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поголовний — ПОГОЛО́ВНИЙ, а, е. Який не виключає нікого; загальний. Звірства [фашистів] і поголовні грабунки населення мають характер масовий і винятково жорстокий (О. Довженко); В Петербурзі йшли поголовні арешти (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
  4. поголовний — ЗАГА́ЛЬНИЙ (який поширюється на всіх, на все, охоплює всіх або багатьох), ПОГОЛО́ВНИЙ підсил., СУЦІ́ЛЬНИЙ підсил., ТОТА́ЛЬНИЙ підсил., ПОВСЕЛЮ́ДНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови