1. Словник української мови в 11 томах

погомонювати

ПОГОМО́НЮВАТИ, юють, недок., розм. Гомоніти час від часу, з якогось часу.

Погомонюють [люди] у старости вибирати [Карпа], а то й в самі старшини (Мирний, III, 1954, 238);

Хлопці уже погомонювали, що Сергій носить при собі щось у боковій спідній кишені і тому став замкнутим, відлюдкуватим (Хор., Не-закінч. політ, 1960, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погомонювати — погомо́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. погомонювати — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. погомонювати — -юють, недок., розм. Гомоніти час від часу, з якогось часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погомонювати — ПОГОМО́НЮВАТИ, юють, недок., розм. Гомоніти час від часу, з якогось часу. Погомонюють [люди] у старости вибирати [Карпа], а то й в самі старшини (Панас Мирний); Хлопці уже погомонювали, що Сергій носить при собі щось у боковій спідній кишені і тому став замкнутим, відлюдкуватим (А. Хорунжий). Словник української мови у 20 томах