погорблений
ПОГО́РБЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пого́рбити і пого́рбитися.
Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорблених холодом людей (Гончар, II, 1959, 425);
Всі шанобливо розступилися, даючи дорогу старезному, аж погорбленому, але ще дебелому дідові (Баш, Надія, 1960, 242).
2. у знач. прикм. Те саме, що зго́рблений 2.
*Образно. — Журавель уже полинув, Б’є сполоханим крилом, І погорблену хатину Вітер хиле за селом… (Нагн., Пісня.., 1949, 96);
// Укритий горбами.
Перед очима на мить з’являється погорблене кладовище (Стельмах, II, 1962, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погорблений — пого́рблений прикметник Орфографічний словник української мови
- погорблений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до погорбити і погорбитися. 2》 у знач. прикм. Те саме, що згорблений 2). || Укритий горбами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погорблений — ПОГО́РБЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до пого́рбити і пого́рбитися. Дивно було чути сміх оцих напівбосих, погорблених холодом людей (О. Гончар); Всі шанобливо розступилися, даючи дорогу старезному, аж погорбленому, але ще дебелому дідові (Яків Баш). Словник української мови у 20 томах