погордливий
ПОГО́РДЛИВИЙ, а, е. Сповнений гордості (у 3 знач.).
Пекучий жаль дитячий обгортає хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (Вас., І, 1959, 217);
// Який виражає зневажливе, зверхнє, презирливе ставлення до інших.
Очі та погордлива рисочка коло уст якось прикро вражали, псували доволі гарне, чепурне Романове обличчя (Коцюб., І, 1955, 105);
Ахмет задоволено кашлянув і погладив свою бороду, кинувши погордливий погляд на тлумача (Досв., Гюлле, 1961, 46);
Зразу ж він набрав погордливого вигляду, щоб усі бачили, що ішов майбутній адвокат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погордливий — пого́рдливий прикметник Орфографічний словник української мови
- погордливий — Гордівливий, гордовитий, р. погордий; (погляд) зневажливий, презирливий, зверхній, згірдний, згірдливий; (бундючний) пихатий, гоноровитий, розумілий. Словник синонімів Караванського
- погордливий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- погордливий — і погірдливий, -а, -е. Сповнений гордості (у 3 знач.). || Який виражає зневажливе, зверхнє, презирливе ставлення до інших. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погордливий — Пого́рдливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погордливий — ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГІ́РДЛИВИЙ, а, е. Сповнений гордості (у 3 знач.). Пекучий жаль дитячий обгортає хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (С. Васильченко); // Який виражає зневажливе, зверхнє, презирливе ставлення до інших. Словник української мови у 20 томах
- погордливий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови