пограбований

ПОГРАБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пограбува́ти.

— Позносили ми крам, пограбований з пароплава (Ю. Янов., II, 1958, 152);

Мирний показав картини стихійного селянського руху після реформи. Пограбовані реформою, селяни протестують (Укр. літ., 9, 1957, 55);

// У знач. прикм.

У пограбованому залі не було ні картин, ні статуй, ні коштовних старовинних люстр (Довж., І, 1958, 333);

Він засунув руку в одно таке гніздо і набрав яєчок під пронизливий писк пограбованих пташок (Тулуб, В степу.., 1964, 115);

— Недавно в шпиталі я прочитав «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Тяжка книга про село. «Море темної простоти», — так написано там про змучених, пограбованих трудівників (Стельмах, II, 1962, 177);

// у знач. ім. пограбо́вані, них, мн. (одн. пограбо́ваний, ного, ч.; пограбо́вана, ної, ж.). Люди, яких пограбували.

На базарах крутилось безліч різних шахраїв і безпритульних підлітків, які.. очищали кишені роззяв. Тут і там чути було крики пограбованих (Гжицький, Вел. надії, 1963, 42);

// у знач. ім. пограбо́ване, ного, с. Те, що пограбували.

[Денис:] Чув, що тепер роблять з іванівцями, котрі розорили та попалили економію свого пана? Всіх перетрусили, позабирали не тільки пограбоване, а і власне (Кроп., IV, 1959, 48);

Звернувся [ротмістр] до натовпу й наказав розходитись по домах.. І зразу ж у економію все пограбоване щоб знесли назад (Головко, II, 1957, 359);

// пограбо́вано, безос. присудк. сл.

Рознеслась чутка.., що всі каси пограбовано (Кол., Терен.., 1959, 65).