1. Словник української мови в 11 томах

погризти

ПОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. погри́з, ла, ло; док., перех.

1. Гризти якийсь час.

Свиня у панський двір залізла.. На смітнику кісток погризла (Гл., Вибр., 1951, 45);

Хапає перо і пише, що тільки на думку спадає, але спадає таки небагато, через те, погризши досхочу перо, поет починає гризти олівець (Л. Укр., І, 1951, 301);

*Образно. Тимко.. скрутив під рушником дулю. — Ось на, погризи. А на вулицю ходив і ходитиму, тебе не спитаю (Тют., Вир, 1964, 8).

2. Те саме, що згри́зти 1.

Голодний.., погризши хліб, у страшних корчах сконав (Довж., І, 1958, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погризти — погри́зти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погризти — -зу, -зеш; мин. ч. погриз, -ла, -ло; док., перех. 1》 Гризти якийсь час. 2》 Те саме, що згризти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погризти — Погри́зти, -гризу́, -гризе́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погризти — ПОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. погри́з, ла, ло; док., що. 1. Гризти якийсь час. Свиня у панський двір залізла .. На смітнику кісток погризла (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. погризти — ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Словник синонімів української мови
  6. погризти — Погри́зти, -зу́, -зе́ш гл. Погрызть, изгрызть. І погризе йому сустави й жили. К. Іов. 39. Словник української мови Грінченка