1. Словник української мови в 11 томах

погримувати

ПОГРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок. Гримати не дуже сильно або час від часу.

Погримуючи рейками, попихкує поїзд (Епік, Тв., 1958, 416);

Глухо погримуючи, рухались до автостради ворожі танки (Гончар, III, 1959, 447);

Ніч темна, хмарна. Ще й грім десь за Пслом стиха погримує (Вирган, В розп. літа, 1959, 284);

Мама.. погримувала на дітей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погримувати — погри́мувати дієслово недоконаного виду погримува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погримувати — див. гриміти; кричати Словник синонімів Вусика
  3. погримувати — -ую, -уєш, недок. Гримати не дуже сильно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погримувати — ПОГРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок. Гримати не дуже сильно або час від часу. Погримуючи рейками, попихкує поїзд (Г. Епік); Глухо погримуючи, рухались до автостради ворожі танки (О. Гончар); Ніч темна, хмарна. Ще й грім десь за Пслом стиха погримує (І. Вирган); Мама .. погримувала на дітей (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах