1. Словник української мови в 11 томах

погриміти

ПОГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. погримля́ть; док. Гриміти якийсь час.

Погриміти відром;

// безос.

[Xаритон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало… (Кроп., II, 1958, 11);

[Платон Гаврилович:] А мені здається, що не буде [дощу]. Отак погримить-погримить та й мине (Вас., III, 1960, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погриміти — погримі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погриміти — -млю, -миш; мн. погримлять; док. Гриміти якийсь час. Погриміти відром. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погриміти — Погримі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погриміти — ПОГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. погримля́ть; док. 1. безос. Про грім – певний час утворювати гучний, різкий звук; гриміти якийсь час. [Харитон:] Вчора зовсім було насупилося на дощ, думка шибала: ось-ось поллє..! Отже, тільки погриміло та поблискало... (М. Словник української мови у 20 томах