погромити
ПОГРОМИ́ТИ, громлю́, гро́миш; мн. погро́млять; док., перех.
1. Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь.
— А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Вовчок, VI, 1956, 337).
2. Завдати поразки, побити.
Погромити вороже військо.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погромити — погроми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погромити — [погромитие] -роумл'у, -омиеш, -омл'ат'; нак. -ми, -роум'іт' Орфоепічний словник української мови
- погромити — -громлю, -громиш; мн. погромлять; док., перех. 1》 Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. 2》 Завдати поразки, побити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погромити — Погроми́ти, -млю́, -ро́миш, -млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погромити — ПОГРОМИ́ТИ, громлю́, гро́миш; мн. погро́млять; док., кого, що. 1. Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. – А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок). 2. Завдати поразки, побити. Погромити вороже військо. Словник української мови у 20 томах
- погромити — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
- погромити — Погроми́ти, -млю, -миш гл. Разгромить. Словник української мови Грінченка