1. Орфоепічний словник української мови

погромити

погроми́ти

[погромитие]

-роумл'у, -омиеш, -омл'ат'; нак. -ми, -роум'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погромити — погроми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погромити — -громлю, -громиш; мн. погромлять; док., перех. 1》 Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. 2》 Завдати поразки, побити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погромити — Погроми́ти, -млю́, -ро́миш, -млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погромити — ПОГРОМИ́ТИ, громлю́, гро́миш; мн. погро́млять; док., кого, що. 1. Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. – А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок). 2. Завдати поразки, побити. Погромити вороже військо. Словник української мови у 20 томах
  5. погромити — ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам. Словник синонімів української мови
  6. погромити — ПОГРОМИ́ТИ, громлю́, гро́миш; мн. погро́млять; док., перех. 1. Зруйнувати, розбити, знищити що-небудь. — А з Бобриків знов поголосок… погромили там панську пасіку… (Вовчок, VI, 1956, 337). 2. Завдати поразки, побити. Погромити вороже військо. Словник української мови в 11 томах
  7. погромити — Погроми́ти, -млю, -миш гл. Разгромить. Словник української мови Грінченка