1. Словник української мови в 11 томах

погрішати

ПОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док.

1. тільки док. Грішити (у 1 знач.) якийсь час.

2. проти чого, з чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки.

Успіхи тонколистовиків незаперечні. Але ми погрішили б проти істини, не сказавши про.. недоліки (Рад. Укр., 18. V 1962, 2);

[Батура:] З зовнішністю я погрішив, не треба було робити його [героя твору] таким вродливим (Корн., II, 1955, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погрішати — погріша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погрішати — -аю, -аєш, недок., погрішити, -шу, -шиш, док. 1》 тільки док. Грішити (у 1 знач.) якийсь час. 2》 проти чого, з чим. Порушувати якісь правила, норми, припускатися помилок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погрішати — ПОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док. 1. тільки док. Чинити гріх якись час; грішити (у 1 знач.) якийсь час. 2. проти чого, з чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки. Успіхи тонколистовиків незаперечні. Словник української мови у 20 томах