1. Словник української мови в 11 томах

погудіти

ПОГУДІ́ТИ і ПОГУСТИ́, гуду́, гуде́ш, док. Гудіти, густи якийсь час.

Хіба де довга оса пролетить, погуде, пов’ється над тим місцем і полетить геть (Мирний, IV, 1955, 83);

Козаки, так як тії бджоли од кропила, погудуть та й осядуть (П. Куліш, Вибр., 1969, 158);

Голова зборів Микола Шаповал не квапився. — Нехай погудуть трохи, — сказав він Пастухову (Автом., В. Кошик, 1954, 54);

Розмовляти по ньому [телефону] було ніяк, слова не виходили, та чи це вже так важливо? Головне, що погудіти — просто: гу-гу-гу! — можна було, скільки душа твоя забажає (Гончар, IV, 1960, 78).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погудіти — погуді́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погудіти — [погуд’ітие] -ду, -деш, -деимо, -деите; мин. -д'іў, -д'іла; нак. -ди, -д'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. погудіти — і погусти, -гуду, -гудеш, док. Гудіти, густи якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. погудіти — ПОГУДІ́ТИ і ПОГУСТИ́, гуду́, гуде́ш, док. Певний час видавати низький протяжний звук; гудіти, густи якийсь час. Хіба де довга оса пролетить, погуде, пов'ється над тим місцем і полетить геть (Панас Мирний); Козаки, так як тії бджоли од кропила... Словник української мови у 20 томах